Тут зібралась шкільна сім’я…

     Погідного вересневого дня загальноосвітня школа І – ІІІ ст. ім. В. К. Липинського с. Затурці гостинно відкрила двері і об’єднала шкільну родину – учнів, учительський колектив та ветеранів педагогічної ниви із нагоди Дня працівників освіти та сорокалітнього ювілею домівки поколінь – її нового приміщення. За доленосним збігом обставин саме у 2016 році відзначається поважний ювілей відкриття сільського однокласного училища – 200-ліття становлення освіти у селі Затурці.

     Розпочалося свято піснею «Здрастуй, рідна Затурцівська наша школо!», що є гімном навчального закладу.  Зі сцени прозвучали душевні слова, ліричні вірші, дзвінкі пісні, веселі жарти у виконанні одинадцятикласників та вокальної групи. Глядачів зачарував вихор шкільного вальсу. Присутні переглянули слайд-фільм про сьогодення школи «Покликані творчістю».

     У стінах школи постійно квітує юність і молодечий запал, але час невблаганний і ті, хто запалюють свічу знань, відходять у засвіти, залишаючи світлу пам'ять у серцях вихованців. Саме пам’яті тих учителів, яких немає більше серед нас, був приурочений фільм «Ми пам’ятаємо…».

     По-домашньому затишно пройшла зустріч тих, хто навчав, навчається і працює у рідній школі. Цікавими і зворушливими були спогади учителів-пенсіонерів, які стояли біля витоків  будівництва  нової школи.

     Анатолій Іванович Музика з нагоди ювілею започаткував книгу пам’яті, яку подарував педколективу.  Цікавим для нинішніх школярів видався той факт, що проект триповерхового приміщення навчального закладу розробили помилково, так як вважали Затурці райцентром, а тому за дозволом на будівництво довелося їхати аж до Москви. Цінною реліквією у руках вчителів-пенсіонерів став пожовклий від часу номер газети «Колгоспна правда» від 4 вересня 1976 року з публікацією «Привіт тобі, нова велика школо!»

     Зінаїда Дмитрівна Музика поділилась спогадами про те, як  весь педколектив допомагав будівельникам: носили цеглу, прибирали будівельне сміття, фарбували, мили вікна. Долучились до роботи і вчителі сусідніх шкіл, старшокласники, колективи інших організацій, щоб завершити всі роботи до свята Першого дзвоника.

     Знають нашу школу у рідному селі і далеко за його межами. Твої випускники, рідна школо, то кращі люди нашої великої країни, багато з них розлетілися птахами по цілому світу. Пролетіли роки, десятиліття, а ти, рідна школо, така ж дорога й близька, бо ти наша альма-матер, наш перший храм науки, наш перший крок у життя.