Борис Грінченко - письменник, вчений, педагог

Педагогічні читання «Борис Грінченко - письменник, вчений, педагог»

               Віддав себе я праці без вагання...

                                                    Б. Грінченко

9 грудня 2013 року виповнюється 150 років  від дня народження великого Просвітителя українського народу Бориса Дмитровича Грінченка – освітнього і громадського діяча кінця XIX - початку XX ст.,  педагога, письменника, перекладача, літературознавця, вченого, мовознавця, етнографа, лексикографа, автора славнозвісного «Словаря української мови». Враховуючи внесок Бориса Грінченка в розвиток української мови, освіти і культури, 4 липня 2012 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка». У 2013-му році постать великого Просвітителя вшановується на державному рівні.

«Я не скажу, щоб розумом я жив,

я не скажу, щоб серце в мене спало,

але його я тяжко пригнітив,

але йому так волі дав я мало.

           Повинність я над все ушанував,

           віддав себе я праці без вагання.

      Я йшов туди, де розум посилав...», - так, підсумовуючи свій життєвий вибір, писав у вірші «Я не скажу, що розумом я жив» видатний український поет, письменник, літературний критик, мовознавець Борис Грінченко.

  Де ж шукати витоки отієї вимогливості до себе, до своєї діяльності? Може, в дитячих роках, у літах юності?

· Виступ з повідомленням «Життя і творчість Бориса Грінченка».

 Без сумніву, значною і яскравою сторінкою в історії педагогіки є творча спадщина й педагогічна діяльність Бориса Дмитровича Грінченка, котрого А. Погрібний назвав «інтелігентом-чорноробом» за важку культурно-освітню працю.

• Виступ з повідомленням «Культурницька місія Б.Грінченка».

 Борис Грінченко увійшов в історію, культуру, літературу Ук­раїни як оборонець її надбань, інтересів, європейської перспективи розвитку. У нього  і літературний псевдонім був промовистий, символіч­ний — «Вартовий» — той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє. 

Виступ з повідомленням «Літературна спадщина Б.Грінченка».

Титанічну працю поклав Б.Грінченко на створення «Словника української мови». За два з половиною роки (1902 — 1904) Б. Грінченко, усвідомлюючи свою відповідальність і дбаючи про належне відображення української мови в словнику, виконав величезну роботу. У листі до В. Гнатюка від 4 лютого 1904 року Грінченко пише: «Про себе самого не знаю, що казати, опріче звичайного: роблю словар, хіба що додати: і руками, і ногами, і зубами роблю, бо академічний термін близько – хоч розсядься, а постався…», а його  близький знайомий письменник Микола Чернявський згадував, що у період  роботи над словником Грінченко «працював 25 годин на добу» і взагалі він «більше працював, ніж жив».

«Треба робити, робити, робити, - писав він. - Ми як воли у ярмі. Але й воли зорють ріллю, прийде сівач, рано засіє, і запишніють сходи». Своїм життям Б. Грінченко довів слушність власних слів: «Що  обставини, то обставини, а що ми, то ми».

Виступ  з  повідомленням  «Словник  української мови» Б.Грінченка».

           У вірші «Учителям» Б. Грінченко писав:

Безмірна дяка вам, великії творці!

У храмі вашому покірно я схиляюсь –

І вслід за вами йти , небесні посланці,

Аж поки я живу –  побожно присягаюсь.       

Виступ з повідомленням  «Образ учителя у творчості   Б. Грінченка».

Коли помер Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський писав його дружині: «Нехай буде втіхою Вам, як і всій Україні, що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу не загинуть ніколи і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків».

Підведення підсумків  педчитань «Що нового ви дізналися про Бориса Грінченка?»