Затурцівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
ім. В. К. Липинського
Понеділок, 22.01.2018, 18:56

Вітаю Вас Гість | RSS


 2016 рік - Рік англійської мови в Україні 
Відео про школу
Головна | Контроль та оцінювання | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 57

Міні-чат
200

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Педагогічна рада

Контроль та оцінювання

Поради учителю

1. Навчальна праця, як і будь-яка інша, цікава тоді, коли вона різноманітна.

2. Одноманітна інформація і одноманітні способи дій дуже швидко викликають нудьгу

3. Учень повинен розуміти важливість, потребу вивчення предмета в цілому і окремих його розділів.

4. Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший.

5. Учень активно залучається в процес самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, вирішує питання проблемного характеру.

6. Чим частіше перевіряється й оцінюється робота учня на уроці, тим цікавіше йому працювати.

7. Вийшовши з уроку, запитай себе, учителю, чи було тобі цікаво працювати на уроці.


     Специфіка роботи вчителя така, що він постійно оцінює роботу своїх вихованців. Характеризуючи якість знань, а значить і якість праці, оцінка має яскраво виражений моральний смисл. У ній закладений стимул, під впливом якого в дитини повинне утверджуватися прагнення бути хорошою і не бути поганою. Завдяки оцінці дитині має бути не байдуже, якою людиною її вважають люди — працьовитою чи недбайливою. Цей вплив оцінки стає виховною силою тільки за тієї умови, коли оцінка гармонійно зливається з внутрішніми духовними силами дитини. Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання. Ще гірше, коли незадовільна оцінка ставиться дитині за невміння вчитися: звикаючи до думки, що вчитель вважає її ні до чого не здатною, дитина обманює, лицемірить. Невміння, якщо вчитель не поставився до нього як до маленького лиха, породжує велике лихо — лінощі, недбайливість.

                                      В.О. Сухомлинський

     З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною з'являється ідол — оцінка. До одного він добрий, милостивий, до іншого — жорстокий, безжалісний, невмолимий. Чому це так, чому цей ідол за одного заступається, захищає, а другого тиранить — дітям не зрозуміло. Адже не може семирічна дитина зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — цього їй ще не збагнути. Вона намагається задовольнити або — в гіршому випадку — обдурити ідола і поступово звикає вчитися не для особистої радості, а для оцінки. Я далекий від того, щоб взагалі вилучати оцінку з шкільного життя. Ні, без оцінки не обійтись. Але вона повинна прийти тоді, коли дитина вже розумітиме залежність якості своєї розумової праці від особистих зусиль, затрачених на навчання.

                                                     В.О. Сухомлинський

     Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу як щось відокремлене. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір'ї і доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання. З того, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя, наскільки вірить йому й поважає його.                                                                       

                                                     В.О. Сухомлинський

     …Я ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг через ті чи інші умови, обставини опанувати знання. Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: все, я ні на що не здатний.  Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, його мозок ніби ціпеніє. Тільки світле почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки. Безрадісність, пригніченість приводять до того, що підкоркові центри, які відають емоційними імпульсами, емоційним забарвленням думки, перестають спонукати розум до праці, навпаки, вони мовби сковують його. Я завжди прагнув того, щоб учень вірив у свої сили. Якщо учень хоче знати, але не може, треба допомогти йому зробити хоч би маленький крок уперед, і цей крок стане джерелом емоційного стимулу думки — радості пізнання                                                                                                                                                                                                                                                                       В.О. Сухомлинський

Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Пошук

Архів записів

Друзі сайту
Сайт учителя Самборук З.В.


Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz