Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель

Педагогічні читання «Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель»

Кожна держава, що через ті чи інші обставини, дійшла до руїни,

може з неї  врятуватись, коли добре організує свою  єдину національну 

школу  від нижчої до вищої.    

                                           С. Русова

Україна ще й досі переживає  вистражданий і виборений процес реабілітації і запізнілого вороття на батьківщину багатьох імен духовних провідників нації, справи і помисли яких були сфальсифіковані, перекручені, несправедливо оговорені, приречені на дискримінацію і гоніння офіційною пропагандою. Серед таких величних імен  поряд з Михайлом Грушевським, Михайлом Драгомановим, Симеоном Петлюрою, Іваном Огієнком, Лесею Українкою  і славетна Софія Русова, ювілей якої (155 річницю від дня народження) відзначала у минулому році вся прогресивна громадськість.

В умовах нашої гіркої історії тавро української націоналістки позбавило українську культуру і педагогіку імені та праць Софії Русової на довгі десятиліття. Повернення С. Русової в Україну співпало з проголошенням незалежності України.  1991 рік ЮНЕСКО оголосило роком Софії Русової – видатного представника української культури, державного і громадського діяча, письменниці, вченого-педагога, історика, етнографа, мистецтвознавця, літературного критика, людини широкої ерудиції, але передусім – палкої патріотки України.

• Виступ з повідомленням  «Життя, віддане Україні.  Життя та діяльність Софії Русової».

Багато хто з науковців та практиків минулих років та сучасної педагогіки говорить про те, що нашим дітям конче потрібно повернути основи християнської моралі й духовності. Шевченків «Буквар» для українських дітей містив молитви і євангельські тексти – Великий Кобзар був переконаний, що найпершою абеткою для малечі мав бути голос Божий. Саме до цих питань як основи усього  виховання повертається і Софія Русова, яка вчить в особі малої дитини  поважати людину, хай ще недосвідчену, але повноцінну душею.                

• Виступ з повідомленням    «Софія Русова – подвижниця національного  дошкільного виховання».

В одній із своїх праць Софія Русова писала: «Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні».

• Виступ з повідомленням «Погляди Софії Русової на школу. Концепція рідної української школи».

За період своєї багаторічної педагогічної діяльності  Софія Русова створила власну систему виховання, яку згодом визнали університетські кафедри Варшави, Праги, Софії. У її педаго­гічному доробку такі праці, як «Націоналізація дошкільного виховання» (1912), «Дошкільне виховання» (1918), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Методика початкової освіти» (1918), «Теорія педагогіки на основі психології» (1924), «Дидактика» (1925), «Сучасні течії в новій педагогіці» (1932), «Роль жінки в дошкільному вихованні» (1938); підруч­ники «Український буквар. По підручнику О.Потебні уложила С. Русова» (1906), «Початкова географія» (1911) та бага­то інших.

• Виступ з повідомленням   «Ідеї національного виховання у педагогічній спадщині Софії  Русової».

 Розмірковуючи про роль педагога в національній школі,  Софія Русова писала: «В наші часи бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди й Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднану, інтелектуально розвинену народну массу».

• Виступ з повідомленням «Софія Русова про особистість та професійні якості вчителя».

Значною є  історико-літературна та критична спадщина Софії Русової. З ранніх її праць сюди належать «Странник Григорий Саввич Сковорода. Биографический очерк», «Современная провансальская литература». Неабияке значення для тодішнього читача мали літературно-критичні студії про творчість М. Гоголя, Т. Шевченка, у яких вміло поєднувалося дослідницьке начало з публіцистичною формою викладу. У праці «Николай Васильевич Гоголь: Биографический очерк»  письменник постає як людина дуже складна для розу­міння, в душі якої співіснували добро і зло, дрібне, нице і величне. Дослідниця збагнула, що якраз через відірваність М. Гоголя від національного ґрунту, органічного середовища, яке живить митця не лише ідеями, соціальними апріоріями, а й генетич­ними соками національної свідомості, ментальності, письмен­ник залишився любителем української народної поезії, але стра­шенно далеко відійшов від істинно українського життя.

Інтерес для читачів мали літературні огляди С. Русової, де авторка дала глибоку оцінку історичного соціального тла, на якому творилося літературно-мистецьке життя. В літератур­ному процесі XIX століття вона обстоювала самостійність української літератури, викривала шовіністичні нападки на неї. Цю частину доробку літературознавця становлять такі праці, як «Украинская литература в XIX в. 1798-1862 гг.», «Украинская литература 1862-1900 гг.», «Тарас Григорьевич Шевченко - украинский народный поэт. Его жизнь и произведения», «М. П. Драгоманов. Його життя й твори».  Широкого розголосу набуло видання «Наші визначні жінки», присвячене життєвому і творчому шляху багатьох видатних постатей українського літературно-культурного життя, - від Ганни Барвінок й Олени Пчілки до X.Алчевської, М. Загірньої, К. Гриневичевої. Софія Русова досліджувала також драматургічну творчість О. Олеся, С. Черкасенка, залишила низку праць про розвиток театральної справи в Україні.

Оцінюючи сьогодні роль С. Русової в розвитку педагогічної думки в Україні, можна однозначно стверджувати, що її творчий доробок є внеском у скарбницю не лише української, а й світової педагогіки, що її ідеї – це не лише минуле, вони не обмежені часовими рамками, бо є глибоко науковими, народними, просякнуті ідеями гуманізму, спрямовані в майбутнє. Її думки набувають особливого звучання в час кардинальної зміни підходів до дитини, до філософії освіти і виховання в умовах розбудови  України.

Вшановуючи внесок Софії Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.

«Прийдіть, будемо жити задля наших дітей!», – за таким життєвим та педагогічним кредо  жила і працювала С.Русова. Нехай же ці слова і для нас із вами стануть визначальними.

Підведення підсумків педчитань.