Перші бібліотеки України

Тема : Перші бібліотеки України (Слайд 1)

Мета: познайомити учнів з першими бібліотеками в Україні та їх засновників; виховувати повагу до людей, які створили книгу, бережливе ставлення до навчальної та художньої літератури. (Слайд 2)

Обладнання :

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Хід уроку

І. Повторення відомого матеріалу.

Бібліотекар. Пригадайте, що означає слово « історія»?( Це наука, яка розповідає про всі події, які відбувалися в житті людей ).

Діти пригадують і дають відповіді.

Бібліотекар. А як ми дізнаємось про ці події, хто нам про них розповідає, доносить ці відомості до нас? ( Вчені-історики, археологи – за речами, стародавніми книгами, які збереглися до наших днів).

Діти дають відповіді.

Бібліотекар. Всі ці стародавні книжки ще називають стародавніми пам’ятками. Ми з вами у 7 класі знайомились з видами цих книг. Назвіть, які ви знаєте види. ( Кам’яні плити, глиняні книги, книги-сувої, пергаментні, папірусні, берестяні, паперові – рукописні та друковані). (Слайд 3)

Діти згадують вивчене у попередньому класі.

Бібліотекар. Дуже добре що ви пам’ятаєте як з часом мінялася книга.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Бібліотекар. А сьогодні ми з вами поговоримо про писемність, створення книг і бібліотек в Україні.

В нас традиційним матеріалом для письма в давнину були кора берези

(береста) та пергамент. Берестяні грамоти погано зберігалися, тож при археологічних розкопках зустрічаються рідко. А от пергаментні книги дійшли до нашого часу в хорошому стані. Пергамент здебільшого виготовлявся з телячих шкір і завозився в Україну з грецьких земель. Понад 700 років навчилися робити і у нас. Але пергамент коштував дорого і його замінили дешевшим матеріалом. З появою паперу пергамент все одно продовжував використовуватись, але лише для виготовлення цінних книг.

Перші паперові книги в Україні були написані в монастирях. Вчені ченці старанно переписували не лише святі книги, а й працювали над літописами. Перші бібліотеки Київської Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після ухвалення в 988 році християнства.

Як святині берегли літописи при монастирях і передавали з покоління в покоління. Роботу померлого ченця-літописця продовжував інший.

(Слайд 4)

Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книг приковували ланцюгами. Але в Україні практикувався цікавіший засіб. На полях книги чи на початку міцне суворе застереження для тих, хто захотів би книжку вкрасти. Ось зразки таких записів: «Хто хотів цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом », «Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь». На одному рукописі XVIII ст. стояв такий напис: «Хто би мав сю книгу вкрасти, Тому сім літ свині пасти ». (Слайд 5)

Книга ще за часів Київської Русі була у великій пошані. В одній із стародавніх книг був такий запис: « Ум без книг, як птиця без крил . Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконально до розуму без книг». (Слайд 6)

• не тільки знайшли матеріал для письма, навчились робити книги, але й збирали і зберігали їх. Приміщення де зберігалися книжки називаються бібліотекою.

Створювалися бібліотеки і в Київській Русі. Так в часи князювання Ярослава Мудрого у Києві при Софіївському соборі засновується перша в Київській Русі бібліотека. На думку дослідників вона налічувала 950 томів. Про любов Ярослава Мудрого до книг згадується у «Повісті минулих літ».

Учень. «Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов′янське письмо. Написали книг вони велику силу, хай повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості ...

Велика бо користь від навчання книжкою. Книги, мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі, в книгах – світло мудрості. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. »

Бібліотекар. Дуже шкода, що книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Бо після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх невідома. Є припущення, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. Але де саме, поки що невідомо. Деякі науковці вважають, що частина книг перед нападом монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула при спаленні Києва у1240 році. Є ще й інша думка, яка стверджує, що бібліотека Ярослава Мудрого і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря. Бо деякі з книг Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир.

Про бібліотеку, засновану в далекому XI столітті, нам нагадує пам’ятний знак, встановлений на території заповідника «Софійський музей». На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбовано рядки з літопису: « Року 6545 (1037) Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серце вірних людей. Велика ж бо користь людині від учення книжного ». (Слайд 7)

Говорячи про XVII ст., треба згадати ще одну бібліотеку, яку заснував Іван Мазепа.

Ця бібліотека – величезна, дуже цінна, чи не найкраща в Україні: з старовинними раритетними рукописами, мистецьки оздобленими виданнями багатьма мовами, з книгами надрукованими в початкову епоху книгодрукування і схожими за оформленням на рукописну книгу.

Гетьман охоче щедрою рукою обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб. Так він подарував розкішне Євангеліє Верхратському монастиреві поблизу Рави Руської, а два прегарних Євангелія – Лубенському монастирю.

Справжньою перлиною книгозбірні Мазепи було Пересопницьке Євангеліє. Ця рукописна книга була створена староукраїнською мовою в 1556-1561 роках на тонкому пергаменті в селі Пересопниці на Волині. Євангеліє прикрашене чудовими заставками та ініціалами геометричного орнаменту й чотирма мініатюрами із зображенням євангелістів апостолів, обрамлене розкішним ренесансним орнаментом, в який вмальовані українські квіти. Досі не втратили своєї яскравості сині, червоні, зелені кольори на золотому тлі, які надають Євангелію особливої урочистості.

Іван Мазепа подарував Пересопницьке Євангеліє єпископській кафедрі в Переяславі. Збиралися відкрити школу колегіального типу при тій кафедрі. Отже, Пересопницьке Євангеліє було вартісним подарунком для тих знаменитих подій.

Нині воно зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського. (Слайд 8)

У 1991 році на Пересопницькому Євангелію присягнув на вірність українському народові Леонід Кравчук, обраний на всенародному референдумі першим Президентом незалежної Української держави; це зробив і Л.Кучма, і В.Ющенко, і В. Янукович. (Слайд 9)

Всі ці дорогоцінні книги збережуть для прийдешніх поколінь дбайливі працівники в сховищах архівів, бібліотек, музеїв.

Значний розвиток бібліотеки набули в XVI столітті. Великі книгосховища з’явилися при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. була організована бібліотека Київської академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.

Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед яких ведучою є Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України. (Слайд 10)

ІІІ. Підсумок уроку.

1. Яку назву мають писемні матеріали?
2. Де у стародавні часи зберігалися книги?
3. Які перші бібліотеки ми з вами розглянули сьогодні?
4. Які цінні книги зберігались у них?

IV. Домашнє завдання.

Підготуйте повідомлення про бібліотеки, які були названі .