Тема : Перші бібліотеки України (Слайд 1)
Мета: познайомити учнів з першими бібліотеками в Україні та їх засновників; виховувати повагу до людей, які створили книгу, бережливе ставлення до навчальної та художньої літератури. (Слайд 2)
Обладнання :
Хід уроку
І. Повторення відомого матеріалу.
Бібліотекар. Пригадайте, що означає слово « історія»?( Це наука, яка розповідає про всі події, які відбувалися в житті людей ).
Діти пригадують і дають відповіді.
Бібліотекар. А як ми дізнаємось про ці події, хто нам про них розповідає, доносить ці відомості до нас? ( Вчені-історики, археологи – за речами, стародавніми книгами, які збереглися до наших днів).
Діти дають відповіді.
Бібліотекар. Всі ці стародавні книжки ще називають стародавніми пам’ятками. Ми з вами у 7 класі знайомились з видами цих книг. Назвіть, які ви знаєте види. ( Кам’яні плити, глиняні книги, книги-сувої, пергаментні, папірусні, берестяні, паперові – рукописні та друковані). (Слайд 3)
Діти згадують вивчене у попередньому класі.
Бібліотекар. Дуже добре що ви пам’ятаєте як з часом мінялася книга.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Бібліотекар. А сьогодні ми з вами поговоримо про писемність, створення книг і бібліотек в Україні.
В нас традиційним матеріалом для письма в давнину були кора берези
(береста) та пергамент. Берестяні грамоти погано зберігалися, тож при археологічних розкопках зустрічаються рідко. А от пергаментні книги дійшли до нашого часу в хорошому стані. Пергамент здебільшого виготовлявся з телячих шкір і завозився в Україну з грецьких земель. Понад 700 років навчилися робити і у нас. Але пергамент коштував дорого і його замінили дешевшим матеріалом. З появою паперу пергамент все одно продовжував використовуватись, але лише для виготовлення цінних книг.
Перші паперові книги в Україні були написані в монастирях. Вчені ченці старанно переписували не лише святі книги, а й працювали над літописами. Перші бібліотеки Київської Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після ухвалення в 988 році християнства.
Як святині берегли літописи при монастирях і передавали з покоління в покоління. Роботу померлого ченця-літописця продовжував інший.
(Слайд 4)
Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книг приковували ланцюгами. Але в Україні практикувався цікавіший засіб. На полях книги чи на початку міцне суворе застереження для тих, хто захотів би книжку вкрасти. Ось зразки таких записів: «Хто хотів цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом », «Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь». На одному рукописі XVIII ст. стояв такий напис: «Хто би мав сю книгу вкрасти, Тому сім літ свині пасти ». (Слайд 5)
Книга ще за часів Київської Русі була у великій пошані. В одній із стародавніх книг був такий запис: « Ум без книг, як птиця без крил . Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконально до розуму без книг». (Слайд 6)
- не тільки знайшли матеріал для письма, навчились робити книги, але й збирали і зберігали їх. Приміщення де зберігалися книжки називаються бібліотекою.
Створювалися бібліотеки і в Київській Русі. Так в часи князювання Ярослава Мудрого у Києві при Софіївському соборі засновується перша в Київській Русі бібліотека. На думку дослідників вона налічувала 950 томів. Про любов Ярослава Мудрого до книг згадується у «Повісті минулих літ».
Учень. «Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов′янське письмо. Написали книг вони велику силу, хай повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості ...
Велика бо користь від навчання книжкою. Книги, мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі, в книгах – світло мудрості. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. »
Бібліотекар. Дуже шкода, що книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Бо після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх невідома. Є припущення, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. Але де саме, поки що невідомо. Деякі науковці вважають, що частина книг перед нападом монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула при спаленні Києва у1240 році. Є ще й інша думка, яка стверджує, що бібліотека Ярослава Мудрого і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря. Бо деякі з книг Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир.
Про бібліотеку, засновану в далекому XI столітті, нам нагадує пам’ятний знак, встановлений на території заповідника «Софійський музей». На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбовано рядки з літопису: « Року 6545 (1037) Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серце вірних людей. Велика ж бо користь людині від учення книжного ». (Слайд 7)
Говорячи про XVII ст., треба згадати ще одну бібліотеку, яку заснував Іван Мазепа.
Ця бібліотека – величезна, дуже цінна, чи не найкраща в Україні: з старовинними раритетними рукописами, мистецьки оздобленими виданнями багатьма мовами, з книгами надрукованими в початкову епоху книгодрукування і схожими за оформленням на рукописну книгу.
Гетьман охоче щедрою рукою обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб. Так він подарував розкішне Євангеліє Верхратському монастиреві поблизу Рави Руської, а два прегарних Євангелія – Лубенському монастирю.
Справжньою перлиною книгозбірні Мазепи було Пересопницьке Євангеліє. Ця рукописна книга була створена староукраїнською мовою в 1556-1561 роках на тонкому пергаменті в селі Пересопниці на Волині. Євангеліє прикрашене чудовими заставками та ініціалами геометричного орнаменту й чотирма мініатюрами із зображенням євангелістів апостолів, обрамлене розкішним ренесансним орнаментом, в який вмальовані українські квіти. Досі не втратили своєї яскравості сині, червоні, зелені кольори на золотому тлі, які надають Євангелію особливої урочистості.
Іван Мазепа подарував Пересопницьке Євангеліє єпископській кафедрі в Переяславі. Збиралися відкрити школу колегіального типу при тій кафедрі. Отже, Пересопницьке Євангеліє було вартісним подарунком для тих знаменитих подій.
Нині воно зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського. (Слайд 8)
У 1991 році на Пересопницькому Євангелію присягнув на вірність українському народові Леонід Кравчук, обраний на всенародному референдумі першим Президентом незалежної Української держави; це зробив і Л.Кучма, і В.Ющенко, і В. Янукович. (Слайд 9)
Всі ці дорогоцінні книги збережуть для прийдешніх поколінь дбайливі працівники в сховищах архівів, бібліотек, музеїв.
Значний розвиток бібліотеки набули в XVI столітті. Великі книгосховища з’явилися при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. була організована бібліотека Київської академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.
Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед яких ведучою є Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України. (Слайд 10)
ІІІ. Підсумок уроку.
- Яку назву мають писемні матеріали?
- Де у стародавні часи зберігалися книги?
- Які перші бібліотеки ми з вами розглянули сьогодні?
- Які цінні книги зберігались у них?
IV. Домашнє завдання.
Підготуйте повідомлення про бібліотеки, які були названі .